Я познайомився з Майєю влітку 2011
Вона шукала дитячий будинок в Україні, який би найбільш потребував допомоги. А ми шукали людей, які могли б витягнути будинок в селі Калинівка Запорізької області з тієї ж*пи, в якій він знаходився (умови були жахливими, персоналу не вистачало, і в рік там помирало десь до 15 вихованців).
Майя була простою американською молодою жінкою, яка хотіла зробити корисну справу для України і... для Філіппін. Чому саме для цих країн? Тому що батько Майї був українцем (народився в Німеччині під час війни, а в дитинстві переїхав до США), а мати — філіпінкою. Все просто.
Скажу чесно — до нас у ті часи приїжджало чимало волонтерів. Тому цей візит не був чимось незвичайним. Майя була простою американкою, зовсім не святою чи блаженною: могла спокійно сказати при нагоді кріпке слівце, могла сказати щось, що не всім подобалось. Вона поїхала, і я не був впевнений, що буде якесь продовження співпраці. Але я помилився.
Майю до глибини душі вразила Калинівка, і вона знайшла ключики до сердець американців та жителів інших країн. Вони почали все більше допомагати інтернату в Калинівці. Вдалося знайти додаткових вихователів і роками оплачувати їхню роботу. Ми закуповували дороге спеціальне харчування для найбільш важких дітей — діти менше втрачали вагу і почали себе краще почувати. В інтернаті смертність скоротилася в рази.
Після публікацій Майї деяких дітей з важкими вадами розвитку почали всиновлювати американці. Хоча до цього за 40 років українці не всиновили звідти жодної дитини. Ми бачили і зараз бачимо, як цим дітям зробили операції, постійно оновлюють протези, як вони стали дорослими і живуть доволі повноцінне життя.
Вже кілька років Майя організовує щорічний благодійний бал у Нью-Йорку, де благодійники і відомі особи збираються разом з дітьми, в тому числі із Калинівки. Я бачив Олексія (зараз — Логана) та Сергія у фраках на цьому балі, і я згадую цих хлопців ще маленькими, у 2007 році, в богом забутому інтернаті — без іграшок, без постільної білизни, без шансів на нормальне життя...
На жаль, не всім так пощастило, як цим хлопцям. Багато жителів Калинівки вже немає в живих, хтось знаходиться в окупації, хтось — в інтернатах для дорослих, але під загрозою обстрілів.
За ці 15 років організація Maya's Hope допомогла через благодійний фонд "Щаслива дитина" тисячам запорізьких та українських дітей на суму більше $1,34 мільйона доларів.
Я вдячний Майї за те, що вона робить стільки років.
Але мені дуже прикро, що жителі України, як і раніше жителі СРСР, не можуть приділити своїм же дітям та людям з інвалідністю стільки ж уваги та ресурсів, скільки приділяють люди, які живуть за океаном. Хоча я помиляюсь - колись влада звернула увагу на допомогу Калинівці, і управління праці намагалося оштрафувати наш фонд на 250 тис. грн. за помилку у наймі додаткових вихователів.
