Сьогодні українські діти з вадами розвитку не мають права на рівний доступ до освіти. Вони змушені або навчатися в спецзакладі, або вдома. Таке ставлення не дає можливості дитині соціалізуватися і не гідне для країни, яка претендує на демократичність. Тим часом у розвинених країнах інваліди мають не лише право, а й можливість вчитися у школах разом зі здоровими дітьми. Така форма освіти називається інклюзивною. Про те, як вирішити проблему інтеграції українських дітей з особливими потребами в загальноосвітні заклади, йшлося під час чергового засідання прес-клубу „Інклюзивна освіта в Україні й Запорізькій області: досвід і перспективи”.
Як пояснила журналістам Юлія Найда, програмний директор Всеукраїнського фонду „Крок за кроком”, інклюзивна освіта передбачає повне та активне залучення дітей з особливими потребами до навчання в умовах, що максимально наближені до умов навчання їх ровесників. До дітей з особливими потребами в навчанні відносять тих, хто має слабкий зір, захворювання опорно-рухового апарату, розумову відсталість чи інші психофізіологічні вади. На сьогодні в Україні 55 % таких дітей здобувають освіту в інтернатах, а майже 15 тисяч взагалі не навчаються.
За словами Юлії Найди, проблема інклюзивної освіти не є новою для країни, обговорення її почалося ще з 1996 року. Проте і до сьогодні інклюзія є експериментом для України. Причиною тому є низка перешкод. Насамперед, потрібні неабиякі капіталовкладення, адже запровадження інклюзії в звичайну школу потребує від освітнього закладу певних змін. По-перше, зміну архітектури школи: побудова пандусів, сходинок, пристосованих туалетів. По-друге, зміни треба вносити у форми і методи навчання. І, по-третє, немаловажним фактом є робота із батьками „особливої” дитини.
Перелік перешкод продовжила проректор Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Катерина Крутій. За її словами, в Україні сьогодні абсолютно не працює дефектологічна школа в дошкільних закладах. Причина у відсутності фахівців цього напрямку. Так, жоден ВНЗ Запоріжжя не випускає спеціалістів-дефектологів. У результаті дітей з особливим потребами в навчанні набагато більше, ніж свідчить статистика. Їх вади просто не виявлені, або недообстежені.
З власного досвіду Катерина Крутій розказала про переваги інклюзивної освіти. Інклюзія дозволяє не лише дітям з особливими потребами соціалізуватися, вона також дозволяє ставати дітям милосердними і протягувати руку допомоги тим, хто цього потребує. Катерина Крутій розвіяла міф про те, що діти за своєю природою є жорстокими. „Жорстокими є не діти, - говорить вона, - жорстокими є ми, дорослі”. Атмосфера в класі залежить лише від того, як ставитиметься до „особливої” дитини педагог. Часто-густо саме педагоги стають на заваді запровадженню інклюзивної освіти, бо просто бояться, що не впораються з „особливою” дитиною.
Певні кроки щодо запровадження інклюзії вже зроблені. Так, сьогодні 23 загальноосвітні школи мають у своїх стінах класи, де за одними партами навчаються діти з вадами розвитку і звичайні діти. До числа цих закладів належить і запорізький Хортицький багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр. Навчання у закладі побудовано так, що в першій половині дня діти вчаться за загальноосвітньою програмою, післяобід присвячений реабілітаційним процедурам. Паралельно працює школа для батьків, де батькам розповідають, як можна допомогти дитині в домашніх умовах.
