Медсестра Катерина Масюк заспокоює мешканців підвального приміщення закладу для людей з обмеженими можливостями.

В Одеському дитячому будинку-інтернаті через чотири місяці після того, як Росія вторглася в Україну, за сигналом повітряної тривоги медсестри в білих халатах відвели мешканців у підвал під кухнею.

Серед них була Таня, маленька 12-річна дівчинка, яка любить свій рожевий капелюшок від сонця.

15 червня Таню, яка страждає на аутизм і не говорить, було переведено з закладу, де вона проживала чотири роки.

За словами директора дитячого будинку, Таня, як і більшість дітей у великій системі дитячих будинків України, має батьків, але вони не мали змоги належним чином піклуватися про неї, тому держава взяла все на себе.

Таня, 12 років, страждає на аутизм і не розмовляє.

Таня та четверо дітей з обмеженими можливостями, що залишилися в дитячому будинку, їхали близько 800 км залізницею до іншого закладу, який знаходиться далеко від бойових дій.

Після 11-годинної поїздки потягом Таню змогли доставити в безпечне місце, але протягом 40 днів вона та 16 інших дітей із закладів Одеси, за якими стежив Reuters, не з’являлися в національній базі даних України. Лише 25 липня національні органи влади повідомили, що їх місцезнаходження зареєстровано.

Це був один із прикладів труднощів, з якими зіткнулася Україна у пошуках дітей, яких розкидала війна.

Таню та інших дітей, з якими вона їхала, тепер повністю зареєстровані, але ЮНІСЕФ каже, що їм ще належить відшукати близько 26 000 інших дітей, яких — замість того, щоб перемістити в систему дитячих будинків — повернули сім’ям або законним опікунам після російського вторгнення.

Діти в закладі ховаються в підвалі під час російських ударів по Україні в червні.

Агентство Reuters поспілкувалося із фахівцями з прав дитини, організаціями із захисту дітей та урядовцями в Україні, щоб розповісти про зусилля країни у розшуку дітей, яких вигнали з дитячих будинків.

Будь-яка спроба вистежити людей, які рятуються втечею від вторгнення, загрожує небезпекою.

Проте працівники захисту дітей та міжнародні організації, включаючи ООН, стурбовані відсутністю інформації чи ведення записів українськими міністерствами про те, де знаходяться діти.

Представники Організації Об’єднаних Націй попередили, що деякі з них можуть бути жертвами насильства або торгівлі людьми, хоча вони не пред'явили конкретних доказів, а Reuters не встановило це.

Українці тікали з країни після нападу Росії, що ускладнило відстеження людей.

У Національній соціальній службі (НСС) України, яка здійснює нагляд за дотриманням прав дитини, заявили, що зробили "все можливе, щоб зберегти життя і здоров'я дітей та не дати їм залишитися в епіцентрі бойових дій".

Сказано, що підтримка сімей здійснюється спеціалізованими соціальними службами та працює над вирішенням проблем.

Один відсоток дитячого населення

Коли Росія вторглася 24 лютого, в близько 700 українських закладів – відомих як дитячі будинки або «інтернати» – знаходилося понад 105 000 дітей, які були там повний або неповний день.

Згідно з даними Європейського Союзу та ЮНІСЕФ, це трохи більше 1 відсотка дитячого населення – це найвищий рівень інституціоналізації в Європі.

За даними ЮНІСЕФ, близько половини дітей в українських дитячих будинках мали інвалідність.

Але державна система обліку в Україні, відома як ЄІАС «Діти», не була в змозі відстежувати дітей, яких відправляють додому з інтернатних закладів, згідно з Проектом підтримки урядових реформ в Україні (SURGe), агенцією, що фінансується канадським урядом і яка працює за контрактом з НСС, щоб допомогти його підтримати.

Замість цього в базі даних містилася загальна інформація про дітей, наприклад, чи є у них брати та сестри, інвалідність, чи підлягають усиновленню.

Команда SURGe почала збирати дані про статус дітей із дитячих будинків вручну, використовуючи Google-форми та Google-таблиці.

Завдання ускладнювалося тим фактом, що інтернати підпорядковані трьом різним міністерствам, а відповідальність розподілена на 24 регіони, сказав представник SURGe.

У кінці червня SURGe повідомила, що отримала дані від 750 із 751 дитячих будинків в Україні про кількість дітей, яких відправили додому, евакуювали та залишилися.

Повернулося 96 тисяч дітей

За даними SURGe, станом на 29 липня більше 96 тисяч дітей були виписані з закладів – повернуті батькам або опікунам. Ще 1900 дітей з такими батьками, як у Тані, були евакуйовані в інші дитячі будинки в Україні.

Згідно зі статистичними даними НСС і ЮНІСЕФ, з 48 000 дітей, які проживали на постійній основі в дитячому будинку, близько 38 800 були повернуті батькам або опікунам. Зараз уряд і ЮНІСЕФ працюють над тим, щоб відвідати цих дітей.

ЮНІСЕФ та місцеві партнери кажуть, що це означає знайти та відвідати кожну дитину, включно з місцями, де йдуть бойові дії.

«Якщо ви не відвідаєте кожне місце, — сказав Аарон Грінберг, старший регіональний радник ЮНІСЕФ у Європі та Центральній Азії з питань захисту дітей, — важко визначити, чи зникли діти».

Станом на кінець липня ЮНІСЕФ та партнери визначили пріоритетом 13 047 дітей, які повернулися в сім’ї з цілодобової опіки, як найбільш уразливих та які потребують підтримки. Вони сказали, що продовжуватимуть стежити за цими дітьми та працюють над тим, щоб відвідати інших.

11 серпня Комісія ООН з прав людини висловила стурбованість станом дітей з інвалідністю з інтернатів України. Окрім «відомих проблем» у системі, за словами експертів Комісії, «зараз бракує інформації про місцезнаходження дітей».

Відомі проблеми: нехтування, жорстоке поводження та фізичні обмеження.

Бракує інформації та координації

Дарія Герасимчук, яка працює в офісі президента Володимира Зеленського як Уповноважена України з прав дитини, повідомила, що уряд звернувся до міністерств, під опікою яких перебувають діти, контролювати їхній добробут та спроможність їхніх батьків забезпечити їм догляд вдома.

Але на запитання про дітей із закладів, які не були відстежені, вона сказала, що координацію потрібно покращити.

Зокрема, за її словами, є проблеми з дітьми, яких евакуювали прийомні сім’ї чи опікуни, а також ті, які залишили Україну в перші 10 днів бойових дій. Але вона додала, що не всі діти потребують посиленого нагляду.

Офіс пані Герасимчук також повідомив, що не має інформації про стан 4777 дітей, яких з початку війни відправили додому з дитячих будинків під російською окупацією в Луганську, Донецьку та Херсоні.

Урядовий сайт, відкритий у серпні, повідомив, що Україна зібрала звіти про те, що понад 7000 дітей було вивезено до Росії.

Reuters не зміг підтвердити це.

Соціальні сироти

Таня, як і дев’ять із десяти вихованців системи дитячих будинків України, є «соціальною сиротою» – діти , батьки яких не можуть піклуватися про них або позбавлені батьківських прав згідно з українським законодавством.

Законодавство визначає, що діти можуть бути забрані у батьків, які, наприклад, мають хронічну залежність або судимість, або які не виховують своїх дітей.

Деякі батьки залишають дітей у закладах під час роботи за кордоном. Уповноважена з прав дитини пані Герасимчук не відповіла на прохання прокоментувати цифри.

Батьки Тані не могли перестати працювати, щоб доглядати за нею, кажуть працівники дитячого будинку. За словами директора, вони відмовилися від батьківських прав. Як законний опікун Тані, він відмовився надати їхні контакти для інтерв’ю, і журналісти не змогли знайти їх самостійно.

Це не перший випадок, коли в Україні масово виписують дітей із інтернатів. Незважаючи на це, працівники захисту дітей кажуть, що країна була погано підготовлена.

На початку пандемії COVID-19 у 2019 році, за даними ЮНІСЕФ, 42 000 дітей, у тому числі з інвалідністю, були виписані з-під опіки без перевірки їхніх сімейних умов.

Пан Грінберг з ЮНІСЕФ заявив, що вони безуспішно закликали Київ прийняти програмне забезпечення, яке він і уряди використовують у всьому світі для створення цифрового відстеження за дітьми. Таке програмне забезпечення дозволяє вести медичну документацію дітей та реєструвати потреби стану здоров’я.

Офіс президента Зеленського та РНБО не відповіли на запит прокоментувати це.

Конвенція про права дитини

Україна ратифікувала право на сім’ю, що є частиною Конвенції ООН про права дитини, у 1991 році.

Це право є частиною статуту Європейського Союзу, інші країни Східної Європи, такі як Румунія та Словаччина, отримали фінансування від ЄС, щоб закрити дитячі заклади, сказав Пітер МакДермотт, генеральний директор Lumos, благодійної організації із Великобританії, яка працює над припиненням системної інституціоналізації.

Україна, нещодавно визнана кандидатом на вступ до ЄС, не отримала коштів ЄС на закриття інституцій і протистояла цій тенденції. Згідно з останніми порівняльними даними, з 1990 року кількість дітей у закладах зросла майже вчетверо. У сусідніх країнах ЄС показник був рівним або впав.

Бідність є основною причиною відправлення дітей в інтернатні заклади – 80 відсотків сімей потрапляють за межу бідності після народження другої дитини, згідно з дослідженням 2021 року про системи захисту дітей колишнім Уповноваженим України з прав дитини Миколою Кулебою, який перебував на посаді з 2014 по 2021 рік.

Інституційні питання

Деякі спеціалісти з догляду за дітьми кажуть, що чим довше дитина перебуває в закладі, тим більша ймовірність того, що вона зазнає порушень розвитку.

«Діти повинні бути в змозі сформувати прихильність принаймні до одного дорослого», — сказав Джон Вільямсон, американський соціальний працівник, який понад 40 років працював над програмами для дітей поза сімейним піклуванням та був консультантом організацій, зокрема ООН.

З огляду на це, в 2017 році в Україні було розроблено законодавство про скорочення дітей у закладах. Одеська школа-інтернат, де жила Таня, мала стати частиною цих зусиль, сказав її директор.

Відвідувачі у червні вловили аромат троянд, що ростуть уздовж доріжки до присадкуватих будівель. У саду мешканці вирощували помідори, салат та баклажани. Дахи були розписані білими квадратами та червоними хрестами.

Бідність є основною причиною, через яку дітей відправляють в інтернатні заклади: згідно з дослідженням 2021 року, 80 відсотків сімей потрапляють за межу бідності після народження другої дитини.

Директор будинку-інтернату Андрій Печений розповів, що до війни в ньому перебувало близько 110 осіб, як діти-інваліди, так і дорослі. Колишній комік, він сказав, що вони з президентом Зеленським були частиною однієї комедійної трупи, хоча й у різний час. Він обійняв цю посаду у 2021 році, щоб допомогти з реформами.

«Ми всі розуміємо, що дітей у дитячих будинках-інтернатах в Україні скоро не буде», - сказав пан Печений. «Ми рухаємося в європейському напрямку».

Дітей з обмеженими можливостями оцінюють перед тим, як поміщати в інтернати.

Ірина Миколаєва Огурцова, яка працювала з Танею, розповіла, що діти в Одесі відвідували три 35-хвилинні заняття на тиждень, переважно з логопедії та спілкування. Решту часу вони займалися іншими видами діяльності – садівництвом, шиттям, малюванням, розповіли співробітники.

В Одесі, коли приїжджали журналісти, мешканці збиралися навколо директора, спонтанно його обіймали або бажали показати йому свої роботи. Деякі також чіплялися до журналістів, просячи обіймів.

Уряд скасовує реформи

У червні 2021 року уряд пана Зеленського відмовився від деяких реформ 2017 року, затверджених попередньою адміністрацією.

Він вирішив виключити деякі види закладів і залишити під опікою близько 50 000 дітей, включаючи дітей з обмеженими можливостями та дітей віком до трьох років.

Президент України Володимир Зеленський звернувся до австралійських університетів із закликом розкри?ти "міфи російської пропагандистської машини".

Зеленський не відповів на прохання прокоментувати це рішення. Пані Герасимчук, Уповноважена України з прав дитини, сказала, що Україна хоче реформувати систему, але уряд спочатку повинен забезпечити підтримку сімей, щоб вони могли самостійно піклуватися про своїх дітей.

Закриття шкіл є політично чутливим заходом в Україні, оскільки дитячі будинки є одними з небагатьох надійних постачальників робочих місць, а також приносять гроші місцевим громадам, кажуть експерти з питань захисту дітей, хоча уряд України не публікує зведених даних про їхні бюджети.

У звіті за 2021 рік колишній уповноважений з прав дитини пан Кулеба зазначив, що утримання однієї дитини в них коштує в середньому понад 200 тис. грн на рік. Для порівняння, ВВП України на душу населення минулого року, за даними Світового банку, становив 7046 доларів.

Директор дитячого будинку Печений відмовився уточнити фінансові подробиці, а НСС не відповіла на запит прокоментувати це.

За словами співробітників, Таня вперше потрапила в Одеський дитячий будинок у 2018 році у віці 8 років, після того, як її батьки розлучилися і у матері народилася друга дитина.

У червні, коли війна наближалася до Одеси, співробітники дитячого будинку сказали, що зателефонували матері Тані, щоб запитати, чи може вона забрати її.

У неї все одно не було ресурсів, тому держава взяла на себе відповідальність за переведення Тані до іншого закладу, сказав пан Печений.

Лелеченя: Лелека

У червні медсестри супроводжували Таню в 11-годинній поїздці потягом на захід. Під час візиту до дитячого будинку її опікуни сказали агентству Reuters, що вони стурбовані – такий легкий жест, як перегортання сторінки в книзі, може засмутити дитину з аутизмом.

Разом із дітьми з прилеглих закладів, завантажених у шість карет швидкої допомоги, їх привезли на вокзал, де поліцейські перешкоджали зйомці. Таню переселили до колишньої лікарні в селі Джурів на Івано-Франківщині.

Таня сидить з іншими дітьми у підвалі після оголошення повітряної тривоги.

Коли Таня прибула до реабілітаційного центру «Лелеченя», вона була у сльозах та схвильована.

Директор центру Лілія Амброзівна сказала, що будинок не призначений для проживання, і вона звикла до дітей із «простішими умовами».

За словами пані Амброзівни, нові діти були непередбачуваними, шаленими...

Однак до серпня Таня, за словами директорки, «влаштувалася добре».