Михайлик народився з вродженою вадою кишківника — хворобою Гіршпрунга. На першому тижні життя хлопчику видалили уражену ділянку та вивели колостому, через яку певний час здійснюється дефекація. Згодом буде потрібна ще одна операція.
Два тижні тому родині Михайлика вдалося виїхати з Мелітополя. Залишатися в окупованому місті було небезпечно, оскільки хлопчик потребує особливого харчування та догляду.
Зараз Михайлик та ще троє його братів та сестер живуть у відносно безпечному місці — дитячому садочку Запоріжжя. Ми передали для хлопчика калоприймачі, витратні матеріали, дитяче харчування та сертифікат на купівлю харчів. Це підтримає родину, поки ми не знайдемо клініку за кордоном для проведення другого етапу операції.
Це лише один приклад, як війна ставить під загрозу життя важкохворих дітей. Навіть не через крилаті ракети, а через відсутність спеціального харчування, розхідних матеріалів та ліків.
Зараз ми просто не маємо часу відкривати адресні збори, як це робили раніше. Зазвичай допомога потрібна терміново, і ми готові ії надавати, якщо на рухунку будуть кошти.
Єднаймося, друзі, разом ми точно зробимо більше!