Дуже вдячна за подорож, яку організував туристичний клуб «Клубок» для наших дітей зі СПАСу, це було неймовірно цікаво та захопливо! Так далеко від Запоріжжя ми зі спасівцями ще не вибирались! Окрім того, що завжди цікаво подивитись на місця, в яких ще не був, випадає нагода випробувати себе на витривалість.
Чесно кажучи , всю подорож я переборювала свої страхи.... =) І це також чудова практика! Першим моїм страхом було те, що на мені, як на дорослій людині, лежить відповідальність за дітей. Я пропацьовувала в голові всі можливі з медичної точки зору неприємності. І коли зрозуміла що велику валізу з медікаментами, яку я приготувала, мені просто не довезти, вирішила мислити більш позитивно. І взяла лише третину з того що хотіла взяти спочатку =)
Тобто, по-перше, я переборола свій страх. По-друге, подорож – це чудова школа позитиву =) Бо як будеш думати про погане, всього боятися , просто зі своєї «нори» нікуди не поїдеш і станеш премудрим, але піскарем =)
Далі на мене страхи напали, коли ми вже приїхали до Славського і почали вчитися кататися на лижах. Тут на мене напали вже Жахи. Перший жах - я боялась падати, та ще й при всіх. Дітям якось ці страхи не відомі, вони як котигорошки скочувались з гірки, падали, вставали . Можливо, справа в тому, що падати з висоти дитячого і дорослого росту, то є різні речі. Можливо, справа в психології жінки, яка себе починає берегти, коли вона стає матусею. Бо належить не тільки собі, а й своїй родині... Не знаю, АЛЕ Я ДУЖЕ БОЯЛАСЬ!
Вирішила взяти свої всі причандали з палками та лижами та пішла на сусідню маленьку гірку та почала потихесеньку з’їжджати. Спочатку 2-а метри , потім додавала, декілька разів падала, але тішило те, що ніхто того сорому не бачив =) Коли зрозуміла, як ті лижі влаштовані, відчула їх, пішла підкорювати загальну гірку. А коли вже підключився драйв від того , що дещо виходить , від моїх страхів падіння не залишилось і сліду !!! Мені хотілося знов і знов шкрябатись на той підйомник, спритно відштовхнувшись, перестрибуєш на гірку, летиш і вправно гальмуєш! Вміння приходить з практикою, навіть якщо впадеш, хутко відстібни взуття - і ти на волі!
Цей страх я поборола, але залишився інший - врізатися в якусь маленьку дитину на повній швидкості. Вони мов ластівки літали вже без палок на лижах , дехто підбадьорював, і це було дуже приємно =) Дякую вам , мої ластівочки =) Особливо Вікулі, та Дмитрику, моєму синочку.
Діма сказав що він як сенсей. Спочатку сам навчився, а тепер вчить мене, ділиться своїм досвідом =) Він дійсно давав дуже добрі поради , як об’їхати перешкоду , вправно загальмувати. Турботливо чекав мене, на мить виїжджаючи пізніше за спиною я чула добрі поради. Так всі разом вони мене навчили долати ці маленькі перешкоди.
Дякую ще , мої чудові клубочки, що ви були зі мною , без вас навчання було б не таким екстремальним, але й не таким цікавим! Будьте здорові, і маю надію ще з вами подорожувати, разом навчатися та долати свої страхи =)
Щоб брати участь у подальших захопливих подорожах дитячого туристичного клубу «Клубок», заходьте на наш сайт, та долучайтесь до груп у соціальних мережах Facebook та Вонтакті!
